Корпоративні системи у 2032: як ми прийшли до архітектур, читабельних для AI

1) Чому старі ERP “померли” (ввічливо)

У 2020-х ми будували корпоративні системи як міста ручної роботи: правила, екрани, модулі й “ще один патч” нашаровувалися одне на одне, доки ніхто вже не пам’ятав, що є несучою конструкцією.

Потім прийшов AI — і виявився напрочуд марним. Не тому, що він слабкий, а тому що системи були нечитабельні.

• Бізнес-логіка жила в розкиданих if по різних модулях.
• UI, дані та правила еволюціонували в різних “часових поясах”.
• Документація відставала від реальності (на кілька релізів… і на кілька років).

2) Патерн 2032: стек, а не «комбайн»

До 2032 року компанії перестали “обирати одну ERP на 15 років”. Вони почали збирати ERP-стеки: модульну архітектуру, де кожен шар має одну роботу й може еволюціонувати, не ламаючи весь організм.

Суть не в “більшій кількості інструментів”. Суть у розподілі відповідальностей: тримати строгі речі строгими (гроші, запаси, аудит), а швидкі — швидкими (UI, workflow, інтеграції).

3) Реальні стеки, які справді запускали

Тут теорія або стає архітектурою… або дуже впевненою презентацією. Такі комбінації були поширені в реальних проєктах, бо вони відповідають тому, як працюють команди:

Приклади ERP-ядра

• ERPNext як стабільне операційне ядро (запаси, бухгалтерія, базові процеси).
• Odoo Community Edition, коли важлива широка модульність (CRM + продажі + операції), часто з чіткими межами розширення.
• metasfresh / iDempiere, коли центр ваги — дистрибуція та логістика.

Приклади low-code шару

• ToolJet / Appsmith для внутрішніх екранів: адмінки, “столи погоджень”, “зробіть дашборд до п’ятниці”.
• NocoBase для data-driven застосунків, коли потрібне розширення через плагіни та багатше моделювання.

4) Таймлайн еволюції: що було, що стало

Поворот був непомітним: команди не “додали AI”. Вони замінили неструктуровану логіку на правила, які можна читати, рев’ювати, версіонувати — і так, розуміти машинам.

5) Чому open-source став умовою виживання

До 2032 року “open-source” перестав бути філософією. Це стало практичним обмеженням:

• AI не може оптимізувати те, чого не бачить. Закритий код стає “чорною скринькою” для автоматизованого рев’ю та рефакторингу.
• Бізнес перестав довіряти системам, які не можна інспектувати. Особливо на горизонті 10–20 років.
• Відкриті ERP стали базовим шаром для стеків. Сформувалася типова тріада: ERP-ядро → Low-code → Декларативні правила.

6) Що має питати CEO / власник у 2032 (а не лише “яку ERP?”)

1. Чи може AI читати правила? Якщо правила не формалізовані — ви будуєте музейний експонат.
2. Чи є декларативна структура? Мова важить менше, ніж те, що ви можете виразити чітко.
3. UI генерується чи зроблений вручну? Ручний UI швидко старіє; згенерований — тримається в такт моделі.
4. Чи явна доменна модель? Якщо модель імпліцитна — кожна нова команда “перевідкриває” систему заново.
5. Чи правила — це правила (а не розкидані умови)? Бізнес-правило в if важко аудіювати й важко еволюціонувати.
6. Чи витримає це 20 років змін? Команди, ринки, комплаєнс та інтеграції зміняться. Структура не повинна розсипатися.

7) Одна діаграма, що пояснює все десятиліття

8) Висновок: системи майбутнього будують разом з AI, а не лише для людей

ERP дає фундамент. Low-code дає швидкість. Декларативна логіка дає структуру. AI дає еволюцію — але тільки коли систему можна прочитати.

Якщо архітектура формальна, модульна й придатна до інспекції — вона переживе наступне десятиліття. Якщо ні… вона стане “проєктом міграції legacy” ще до того, як висохне чорнило.